“The truth is that students can learn just as

                                                                   badly with a class full of computers… as they

                                                                    can with wooden desks and a chalkboard.”

                                                                                                        ICT Teacher D. Weston

Інтерактивні методи навчання/Interactive teaching methods

Інтерактивними називаються спеціальні засоби і пристрої, які забезпечують безперервну діалогову взаємодію двох сторін. Інакше кажучи, навчання проходить у процесі спільної злагодженої роботи групи учнів та вчителя, під час якої аналізуються, обговорюються та розв’язуються навчальні й професійні завдання.

Принципи інтерактивної роботи:

-  Одночасна взаємодія - всі учні працюють в один і той же час.

-  Однакова участь - для виконання завдання кожному учневі дається однаковий час.

-  Позитивна взаємодія - група виконує завдання при успішній роботі кожного учня.

-  Індивідуальна відповідальність - при роботі у групі у кожного учня своє завдання (Пассов, 1984)

Шляхи інтеграції інтерактивних методів у навчальний процес практично необмежені. До інтерактивних методів навчання слід віднести дискусії, рольові ігри, імітаційні ігри, уроки - панорами, уроки - прес - конференції. Під час проведення уроку - семінару або прес - конференції варто підготувати групи до спільної роботи.

1.  Передусім учні проходять тренінг із відпрацювання навичок та культури ведення дискусії, вміння слухати й формувати свої висновки, вважати себе за групу однодумців.

2.  Навчальна група засвоює культуру взаємоузгоджених дій у процесі рольової гри.

3.  Учасники групи засвоюють певний рівень імітаційного моделювання гри.

До особливостей імітаційних ігор належать такі:

-  учитель очолює гру, але головної ролі не відіграє, він виконує лише функцію організатора гри;

-  у грі, при взаємодії учнів, створюється навчальна ситуація;

-  є персоналізація ігрового навчання;

-  ситуація гри створює найсприятливіші можливості для активного навчання: вона заохочує школяра в пошуку спочатку запитання, а потім і відповіді на нього;

-  у грі проявляються винахідливість, кмітливість, рішучість її учасників (Полилова, 1997).

Кожна гра має свої особливості, але є індивідуальною в кожному варіанті. У психології гра традиційно розглядається як форма діяльності в умовах ситуаціях, спрямована на відновлення та засвоєння суспільного досвіду, зафіксованого в соціально - закріплених способах, здійснення предметних дій, у предметах науки і культури (Близнюк, 1997)

Гра - найбільш доступний для дітей вид діяльності, спосіб переробки отриманих із зовнішнього світу вражень. У грі яскраво проявляються особливості мислення та уяви дитини, його емоційність, активність, розвиваюча потреба в спілкуванні. Цікава гра підвищує рівень активності дитини, і він може вирішити більш складну задачу, ніж на занятті. Але це не свідчить про те що всі заняття дитини повинні проходити в формі гри. Гра - це тільки один з методів, і вона дає гарні результати тільки у поєднанні з іншими: спостеріганням, бесідами, читанням та іншими. Граючи діти вчаться застосовувати свої знання та вміння на практиці, користуватися ними в різних умовах.

Гра має велике значення для розвитку особистості. Успіх навчальної гри визначається можливостями учасників, а також їхніми віковими особливостями. Навчальна ділова гра має такі функції:

1.  Розвиваюча - забезпечує під час навчальної діяльності розвиток творчого потенціалу учнів, їх самостійності в оволодінні методами отримання необхідних знань.

2.  Комунікабельна - реалізується через організацію спілкування, регулювання міжособистісних відносин, виникнення механізму саморегуляції поведінки.

3.  Активізуюча - передбачає стимулювання пізнавальних процесів, інтересів, потреб.

4.  Інформаційна - проявляється у спрямованості змісту гри на соціальні, психологічні та методичні проблеми.

5.  Функції інтеграції знань забезпечує міжпредметні зв’язки між курсами загальних об’єктів вивчення (Олійник, 1992).