“The truth is that students can learn just as
badly with a class full of computers… as they
can with wooden desks and a chalkboard.”
ICT Teacher D. Weston
Інтерактивні методи навчання/Interactive teaching methods
Інтерактивними називаються спеціальні засоби і пристрої, які забезпечують безперервну діалогову взаємодію двох сторін. Інакше кажучи, навчання проходить у процесі спільної злагодженої роботи групи учнів та вчителя, під час якої аналізуються, обговорюються та розв’язуються навчальні й професійні завдання.
Принципи інтерактивної роботи:
- Одночасна взаємодія - всі учні працюють в один і той же час.
- Однакова участь - для виконання завдання кожному учневі дається однаковий час.
- Позитивна взаємодія - група виконує завдання при успішній роботі кожного учня.
- Індивідуальна відповідальність - при роботі у групі у кожного учня своє завдання (Пассов, 1984)
Шляхи інтеграції інтерактивних методів у навчальний процес практично необмежені. До інтерактивних методів навчання слід віднести дискусії, рольові ігри, імітаційні ігри, уроки - панорами, уроки - прес - конференції. Під час проведення уроку - семінару або прес - конференції варто підготувати групи до спільної роботи.
1. Передусім учні проходять тренінг із відпрацювання навичок та культури ведення дискусії, вміння слухати й формувати свої висновки, вважати себе за групу однодумців.
2. Навчальна група засвоює культуру взаємоузгоджених дій у процесі рольової гри.
3. Учасники групи засвоюють певний рівень імітаційного моделювання гри.
До особливостей імітаційних ігор належать такі:
- учитель очолює гру, але головної ролі не відіграє, він виконує лише функцію організатора гри;
- у грі, при взаємодії учнів, створюється навчальна ситуація;
- є персоналізація ігрового навчання;
- ситуація гри створює найсприятливіші можливості для активного навчання: вона заохочує школяра в пошуку спочатку запитання, а потім і відповіді на нього;
- у грі проявляються винахідливість, кмітливість, рішучість її учасників (Полилова, 1997).
Кожна гра має свої особливості, але є індивідуальною в кожному варіанті. У психології гра традиційно розглядається як форма діяльності в умовах ситуаціях, спрямована на відновлення та засвоєння суспільного досвіду, зафіксованого в соціально - закріплених способах, здійснення предметних дій, у предметах науки і культури (Близнюк, 1997)
Гра - найбільш доступний для дітей вид діяльності, спосіб переробки отриманих із зовнішнього світу вражень. У грі яскраво проявляються особливості мислення та уяви дитини, його емоційність, активність, розвиваюча потреба в спілкуванні. Цікава гра підвищує рівень активності дитини, і він може вирішити більш складну задачу, ніж на занятті. Але це не свідчить про те що всі заняття дитини повинні проходити в формі гри. Гра - це тільки один з методів, і вона дає гарні результати тільки у поєднанні з іншими: спостеріганням, бесідами, читанням та іншими. Граючи діти вчаться застосовувати свої знання та вміння на практиці, користуватися ними в різних умовах.
Гра має велике значення для розвитку особистості. Успіх навчальної гри визначається можливостями учасників, а також їхніми віковими особливостями. Навчальна ділова гра має такі функції:
1. Розвиваюча - забезпечує під час навчальної діяльності розвиток творчого потенціалу учнів, їх самостійності в оволодінні методами отримання необхідних знань.
2. Комунікабельна - реалізується через організацію спілкування, регулювання міжособистісних відносин, виникнення механізму саморегуляції поведінки.
3. Активізуюча - передбачає стимулювання пізнавальних процесів, інтересів, потреб.
4. Інформаційна - проявляється у спрямованості змісту гри на соціальні, психологічні та методичні проблеми.
5. Функції інтеграції знань забезпечує міжпредметні зв’язки між курсами загальних об’єктів вивчення (Олійник, 1992).
|