Особливості вивчення іноземної мови у початковій школі.
Психолого- педагогічні особливості молодших школярів.
У сучасно соціально-економічних умовах дедалі більшого значення набуває досконале володіння іноземною мовою. Вивченню мов відводиться все більше програмного навчального часу не лише в школах і вузах, а й у дитячих садках.
Молодший шкільний вік (з 6-7 до 9-10 років) визначається важливими зовнішніми обставинами в житті дитини – вступом у школу. Досягши віку 6-7 років, дитина в основному вже готова до систематичного навчання у школі
Для молодших школярів зовнішні враження – це сильний відволікаючий фактор. Їм важко зосередитися на незрозумілому складному матеріалі .Їхня увага характеризується невеликим об’ємом, малою стійкістю: вони можуть зосереджено займатися однією справою протягом 10-20 хвилин .
Щодо особливості мислення молодших школярів, то воно конкретне. На початковому етапі опанування мовою діти засвоюють її переважно наочним шляхом, коли водночас і чують нове слово, і спостерігають відповідний предмет, явище чи дію. Усі види діяльності, типові для молодшого школяра, маються бути по можливості включені в загальну канву уроку іноземної мови. І чим більше буде задіяно видів сприйняття, тим ефективнішим буде навчання.
Новий цікавий підхід до вивчення іноземної мови – це комунікативно-ігровий метод навчання. Він забезпечує дійове, зорієнтоване на особистість навчання іншомовного спілкування.
Педагог має запропонувати такий спосіб засвоєння знань, який був би спрямований спеціально на розвиток, а не на шкоду дитині. Важливо, щоб діти почувалися вільно і разом з учителем «створювали» урок. Не тільки і не стільки знання та володіння мовним і мовленнєвим матеріалом визначають ефективність процесу навчання іноземної мови в молодшому шкільному віці, скільки готовність та бажання дитини брати участь у міжкультурному спілкуванні мовою, яку вивчають.
Надання дітям можливості багато рухатись не тільки співпадає з потребою віку, але й суттєво прискорює процес засвоєння іноземної мови .Адже фізична активність, за дослідженнями фізіологів, тісно пов'язана з мовленнєвою. Воднораз це дозволяє дітям «скинути» зайву енергію.
Іноземна мова має засвоюватися учнями як засіб спілкування. Діти повинні вивчати мову в процесі зацікавленого спілкування та взаємодії з різноманітними персонажами: вчителем, ляльками, вдаваними носіями мови. Комфортність взаємодії дітей під час спілкування іноземною мовою багато в чому залежить від того, як використовуються різноманітні організаційні форми навчання. Поруч із індивідуальною та фронтальною роботами необхідно також активно впроваджувати в навчальний процес і інші форми: групові, колективні та проектні. Дуже важливо при цьому правильно розміщувати дітей у класній кімнаті. Бажано, щоб молодші школярі працювали, знаходячись у колі.
Методи навчання іноземної мови.
Ні для кого не таємниця, що у наш швидкий та мінливий час важливою ланкою суспільного розвитку є система освіти в цілому та початкова освіта як етап навчання молодого покоління, під час якого формуються основні уміння та навички, необхідні у подальшому навчанні. Темпи збільшення об’єму навчального матеріалу вказують на умови щодо методів навчання молодших школярів.
Дуже важливо створити в процесі навчання дітей іноземної мови такі умови, щоб матеріал засвоювався природно, щоб діти вчилися легко, з інтересом і бажанням. Щоб полегшити процес навчання дитини іноземної мови, слід максимально наблизити його до процесу оволодіння рідною мовою. Не можна починати вивчати іноземну мову перш ніж будуть закладені міцні основи рідної мови.
На сучасному етапі розвитку методики існує багато методів викладання іноземної мови. Але найбільш результативним та дієвим методисти називають природний метод, тобто навчання іноземної мови проходить за тих же умов, що й засвоєння рідної мови
Враховуючи психологічні та фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, найоптимальнішим способом початкового навчання є ігрова ситуація.
Гра – це один з найдавніших, до тепер актуальних методів навчання. Для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку гра має виключне значення: гра для них – це навчання, праця, серйозна форма виховання. У різних системах навчання грі відводиться незвичайне місце. Визначається це тим, що гра відповідає природі дитини. Дитина від народження і до зрілості приділяє велику увагу іграм. Діти із задоволенням самі вигадують ігри, за допомогою яких найбанальніші, побутові речі переносяться в особливий та цікавий світ пригод
Задовольняючи потребу дитини гратися, перевтілюватися, рухатися, учитель забезпечує умови для вивчення іноземної мови. Гра сприяє розвитку класифікуючого сприйняття, довільної уваги і пам'яті, а також мови, виробленню вміння спілкуватися, інтелектуальному зростанню.
Для цього необхідно знайти образ того, кому діти довірятимуть, кого вони не боятимуться, кого сприймуть як реальну істоту і, нарешті, кого вони полюблять. Найефективніше використати ляльку, вдягнену у національний костюм, або м'яку іграшку – яскраву, симпатичну, кольорову, саме таку, яка б зацікавила дітей і викликала позитивні емоції,– здивування, захоплення. На першому ж уроці відбувається знайомство. Попередньо учням треба повідомити, що це гість, який приїхав з Німеччини чи Англії і хоче навчити їх своєї мови. Він не знає жодного слова українською мовою, тому розмовляти з ним можна лише його рідною мовою. Для зустрічі з ним треба підготуватись. Щоб познайомитися з ним, потрібно вивчити необхідні мовні зразки. Діти уважно слухають кожне слово, намагаючись правильно повторити його
Водночас ігрова діяльність як засіб формування та удосконалення знань, умінь і навичок у процесі навчання іноземної мови має бути спрямована на формування та удосконалення не тільки аспектів мови, а й мовленнєвих механізмів (уміння говоріння, аудіювання, читання та письма).
Наступною допомогою учителю буде роздавальний матеріал – основний компонент навчально-методичного комплексу для I, II и III класів . Він представляє собою набір предметних, сюжетних, тематичних картинок, малюнків, що призначаються для роботи як в класі, так і вдома. Цей набір має бути у кожного школяра. Мислення у дітей конкретне, тому важливо новий матеріал ілюструвати. Ілюстративним матеріалом і будуть малюнки, іграшки, предмети, листівки. Тут спрацьовує метод наочності.
Досвід вчителів доводить, що одним з ефективних прийомів забезпечення інтересу дітей до навчання, їх активності та працездатності є використання прислів’їв та приказок.
На початковому етапі можна звертатися до прислів’їв та приказок для роботи на фонетичному рівні. Вони допомагають у вимові окремих складних голосних та приголосних, особливо тих, що відсутні в рідній мові. Наприклад, можна взяти такі прислів’я та приказки для тренування звука [w]:
Where there is a will there is a way.
Watch which way the cat jumps.
Which way the wind blows.
Так, під час вивчення голосних, можна запропонувати учням вибрати з трьох слів те слово, в якому вони почують вивчений звук. Така вправа є тренуванням селективного слухання. Наприклад:
Photo – volley – water [w];
See – zoo – thank [θ];
Goose – cat – house [h].
Методом виокремлення потрібного звуку може служити оплеск після правильного слова. Або, навпаки, діти мають плескати в долоні один раз, якщо чують неправильний звук, а при вимовлянні потрібного – позначати голосними оплесками. Таким чином дитина відволікається, атмосфера змінюється, переходячи в гру. У той же час дитина почуває себе одним із членів колективу, у неї з’являється відчуття спільності, згуртованості.
Наступним способом урізноманітнити цей вид діяльності - ігрові вправи, які відомі учням з раннього дитинства. Наприклад «Зіпсований телефон» (“Chinese whispers” або “Telephone game”). Діти намагаються якомога чіткіше вимовляти пошепки почуте слово, щоб воно дійшло до останнього гравця і зберегло свою первинну форму . Тренувальні вправи «пошепки» корисні для тренування сприйняття та артикуляції.
Обов’язковим для роботи на уроках іноземної мови є використовування технічних наочних засобів . Звукозапис дає змогу дітям чути мову в оригіналі. А оскільки у дітей молодшого віку гарно розвинута здібність до імітації, це впливає на їхню вимову та на вміння сприймати мову на слух.
При формуванні лексичних навичок педагог повинен, перш за все, на початку навчання дуже вдумливо підійти до добору лексики в процесі спілкування з дітьми: вона має бути конкретною та максимально зрозумілою учням. Основне завдання тут – допомогти дітям усвідомити, що лексика потрібна їм для спілкування. Значення нового мовного знаку слід розкривати за допомогою різноманітних наочних засобів . Подаючи на заняттях певний матеріал, бажано кожне нове слово пов'язувати з конкретним образом. Такий підхід зумовлений особливістю мислення молодших школярів: у малих дітей воно конкретне.
Нова лексика може вводитися лише на основі відомої лексики. У ході вивчення іноземної лексики педагог має допомагати дітям знаходити зв'язок між уже відомою та новою лексикою.
Як вже зазначалось, на початковому етапі опанування мовою діти засвоюють її переважно наочним шляхом, коли водночас і чують нове слово, і спостерігають відповідний предмет, явище чи дію. Тому методика навчання молодших школярів лексики нерідної мови ґрунтується здебільшого на предметній чи картинній наочності. Завдяки цьому автоматично зникає потреба в перекладі іноземної лексики, що прискорює процес навчання, привчає дитину «мислити» відразу іноземною мовою, сприяє вільному та легкому засвоєнню нових слів.Отже, для успішного засвоєння лексичного матеріалу необхідно ознайомлення дітей не з ізольованими словами, а з групами слів, зв’язаних семантичною чи фонетичною асоціацією.
Відомо, що тренування учнів у використанні граматичних структур, яке потребує багатократного їх повторення, стомлює дітей своєю одноманітністю, а затрачені зусилля не приносять швидкого задоволення. Зробити нудну роботу більш цікавою допоможуть ігри .
Сприйняття та запам’ятовування полегшується для учнів при використанні віршів та римовок. Пісні також являються невід’ємною частиною у вивченні граматики на початковому етапі.
Граматика на початковому етапі не пояснюється. Граматичні конструкції вводяться у вигляді мовних прикладів. Діти заучують їх, а потім використовують в мовленні за аналогією. Проте на наступному етапі такі пояснення вже включаються в навчальний процес у ігровій формі. Вони максимально прості та короткі. У цьому віці діти не сприймають тривалих пояснень вчителя і просто відключаються.
При вивченні граматики використовується принцип аналогії з рідною мовою там, де аналізуються подібні явища. Пояснення будуються в цікавій та доступній для дітей формі (граматичні казки, історії та пригоди мови, вірші тощо). У тих випадках, коли вивчаються явища, не властиві рідній мові, потрібно використовувати казки та історії, елементи наочності, побудовані на тому чи іншому граматичному явищі, яке слугує для дитини свого роду дискусійним сигналом, що дозволяє мислити і в подальшій роботі пам’ятати це явище . Наприклад, використовується граматична гра «Город» (можна грати лише один раз).
Вчитель звертається до дітей:
«Діти, скажіть, чи може одна дитина засадити один город в нашому садку, поливати його та збирати врожай?»
«Ні!» - відповідають діти.
«А хто може?»
«Усі!» - відповідають діти.
Вчитель продовжує: «Правильно, усі, тобто усі ми. А ми вміємо говорити по-англійськи: I plant (я саджаю), I water flowers (Я поливаю квіти), You, and We... Що ж робити? Можливо, треба навчитися говорити «Ми саджаємо», «ми поливаємо»? Українською мовою ми говоримо «Я саджаю», а по-англійськи I plant, «ми саджаємо» − we plant».
Таким чином: оволодіти іноземною свідомістю означає вміти сприймати та розуміти мовні ситуації з точки зору людини, що говорить на цій мові. Недостатня продуктивність старих методик була пов’язана, перш за все, з тією обставиною, що учню пропонувалося здійснити прямий перехід від мовних форм рідної мови до форм іноземної мови, виключаючи ключовий момент іноземної мовної свідомості.
На початковому етапі також допомагають таблиці . Вони слугують своєрідним підґрунтям для використання правил, сприяють виробленню навичок вжитку конкретного граматичного явища у мовленні, сприяють узагальненню та систематизації вивченого матеріалу. Щоб зробити матеріал таблиці більш наочним, використовують кольори. Так, допоміжні дієслова виділяються червоним кольором, а основні дієслова – синім. Окрім кольору ці ж завдання виконують схеми. Таким чином, вчитель може попередити деякі помилки, характерні учням. Наприклад, для позначення основних синтаксичних видів речень можна використовувати геометричні фігури, кожна з яких відповідає одному з членів речення.
На ранньому етапі, і особливо на першому році вивчення іноземної мови, бажано враховувати труднощі орфографії. У кінці півріччя, коли учні вже набули певного запасу знань, можна провести нетрадиційний урок іноземної мови, наприклад, урок-конкурс з різноманітними загадками, ребусами, змаганнями з виставленням балів та призів. Це дозволяє залучити до підготовки уроку іноземної мови максимальної кількості учнів, створити позитивний фон та стимулювати інтерес до іноземної мови .
Отже, на початковому етапі діти засвоюють мову переважно наочним шляхом, коли водночас і чують нове слово, і спостерігають відповідний предмет, явище чи дію. Для формування фонетичних навичок молодших школярів використовуються спеціальні римівки, казки, що допомагають засвоїти той чи інший звук. Методика навчання молодших школярів лексики нерідної мови ґрунтується здебільшого на ознайомленні дітей не з ізольованими словами, а з групами слів, зв’язаних семантичною чи фонетичною асоціацією. Щодо засвоєння граматики, найефективнішим вважається комунікативний метод, під час реалізації якого діти проговорюють кожну дію.
У досягненні практичних, розвиваючих, освітніх та виховних цілей велику роль на початковому етапі відіграє аудіювання як вид мовленнєвої діяльності. Воно слугує ефективним засобом навчання іноземної мови. Важливим компонентом змісту навчання аудіювання є психологічний компонент – доведення сприйняття та розуміння звучання іноземної мови до рівня навички та вміння . Цей навик має формуватися починаючи з першого року навчання іноземної мови. І це можна забезпечити високим рівнем сформованості фонетичних, лексичних та граматичних навичок. Формування навички аудіювання в основному проходить під час накопичування слів та структур іноземної мови, на рівні умінь за безпосереднього спілкування учителя з класом, використання спеціальних текстів чи озвучених діафільмів для отримання інформації, для вирішення конкретних мовленнєвих завдань, а також у ході взаєморозуміння, коли учні слухають один одного. Програма передбачає тривалість прослуховування не більше півхвилини. При цьому текст має супроводжуватися малюнками. Якщо після прослуховування будуть завдання на заповнення пропусків чи відповіді на питання, то вони мають бути в учнів перед очима. Перевірку розуміння тексту можна здійснювати за допомогою малюнків із помилками, щоб учні могли визначити, де помилка.
У процесі навчання іноземної мови у школі читання, як і усне мовлення, виступає у ролі мети та засобу: по-перше, учні мають оволодіти читанням як джерелом здобуття інформації, а по-друге, користуватися читанням для кращого засвоєння мовного та мовленнєвого матеріалу.
У сучасній методиці є багато різноманітних форм і методів, які допомагають реалізувати основне завдання – практичне застосування учнями набутих навичок у комунікативній ситуації, спираючись на власний досвід, особисту думку, попередні знання та уяву, моделюючи свою поведінку згідно заданої ситуації. Тому, добираючи тексти, вправи і завдання, необхідно враховувати інтереси, досвід, попередні знання і вікові особливості учнів [6]. Якщо текст для читання чи аудіювання не відповідатиме реальності, з якою зустрічаються учні (чи могли б уявно зіткнутись) у власному житті, то навряд чи такий текст стане продуктивним для опрацювання і подальшої інтерпретації, завданням, яке розвиває непідготовлене спонтанне мовлення.
Важливим етапом є також підготовка учнів до слухання чи читання тексту. Навчання читанню має здійснюватися на лексико-граматичному матеріалі, який було попередньо засвоєно усно. Доцільно підвести учнів до теми самого тексту, вправи на упорядкування чи реконструювання за допомогою мовної здогадки «зруйнованого» тексту тощо. Усе це дасть уявлення про текст, підготує учнів до основного сприйняття. Використання наочності – малюнків, картин, карт, схем і т. д. – полегшує розуміння тексту і часто стає поштовхом до мовлення. Добираючи завдання для розвитку навичок аудіюваня і читання, ми повинні враховувати їх характер: інтенсивне, глобальне чи селективне. Завдання потрібно формулювати чітко і зрозуміло, перед тим, як учні почнуть слухати текст. Запитання, тести, текст із пропусками повинні бути перед очима. Усі вправи перед слуханням або читанням вчитель має формувати так, щоб підготувати учнів до продуктивної творчої інтерпретації отриманої інформації . Це можуть бути різноманітні завдання: скласти діалог, інсценувати задану ситуацію, продовжити історію, придумати закінчення, розподілити ролі і описати ситуацію з точки зору кожної дійової особи, написати листа другові тощо.
Пропонується гра, мета – удосконалювати уміння читання. Клас поділяють на дві команди. Усі члени команди одержують від учителя картки з текстом. Протягом певного часу учні не вголос читають текст. Потім учитель пропонує відшукати у тексті і прочитати речення зі словом, яке він вимовляє рідною мовою. Учень, який першим відшукав потрібне речення, піднімає руку і зачитує його. Перемагає команда, члени якої знайшли найбільшу кількість таких речень.
Здійснювати навчання слід не лише на заняттях, а й у позакласний час. Позакласне читання має на меті формування в учнів здорових читацьких інтересів, вироблення культури читання. Педагог повинен пояснити дітям та їх батькам, що і як слід читати, скільки відводити часу на позакласне читання залежно від вікових та індивідуальних особливостей учнів.
Читання тісно зв’язане з іншими видами мовленнєвої діяльності. Перш за все, воно пов’язане з письмом, адже і читання, і письмо користуються однією графічною системою мови. Це слід враховувати під час навчання іноземної мови та розвивати ці види мовленнєвої діяльності і взаємозв’язку, і, в першу чергу на початковому етапі. При цьому слід зважати на те, що роль письма у навчанні іноземної мови значно менша . Тренувати учнів у написанні зв'язних висловлювань за зоровими або вербальними опорами можна за допомогою наступної вправи-гри. На дошці прикріплено малюнок або серію малюнків, за якими учні повинні написати протягом визначеного часу зв'язне оповідання. Переможцем вважається той учень, який напише найбільшу кількість логічно об'єднаних, правильно оформлених з граматичної точки зору речень відповідно до змісту малюнків. Спрощеним варіантом може виступити написання листа другові або привітальної листівки з нагоди свята.
Приступаючи до вивчення іноземної мови, діти перш за все хочуть навчитися говорити. Навіть мінімальна кількість мовленнєвих одиниць, які вони засвоюють на перших уроках, уже дозволяє їм відчути комунікативну функцію мови, що одразу ж позитивно позначається на мотивації навчання, без чого неможливе оволодіння іноземною мовою.
Оволодіння мовленнєвими навичками здійснюється в кілька етапів. На першому етапі дитина ознайомлюється зі значеннями мовних одиниць – простих (дитина дізнається, як предмет, явище чи дія називаються іноземною мовою) і складних (слів-речень) . Другий етап – пасивне мовлення. Це усвідомлення і запам'ятовування словесного виразу, тобто багаторазове зіставлення дитиною мовної одиниці з відповідними предметами та явищами реальної дійсності. А вже третім і останнім етапом є активне мовлення, тобто використання слів чи виразів у мовленні . Саме даний етап визначає рівень сформованості мовленнєвої навички.
У сучасних програмах сформульовані вимоги щодо читання, письма, аудіювання, діалогічного та монологічного мовлення. Головними критеріями є кількісні та якісні характеристики, вказані для кожного класу. Навчаючи дітей молодших класів усім чотирьом видам мовлення, слід пам’ятати особливість їхньої психіки. За домінуючу форму навчання слід брати гру . Матеріал повинен уважно відбиратися. Він має бути цікавим і здійснювати виховні, освітні та розвиваючі цілі.
|